Кабінет практичного психолога
Практичний психолог
Міщенко Світлана Григорівна
МОЄ ПРОФЕСІЙНЕ КРЕДО
«Мудрий цінує всіх, адже в кожному знаходить хороше»
Кращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими.
(ОскарУайльд)
Можливість отримати психологічні послуги в закладі освіти Ви можете у блозі практичного психолога, а також звернувшись за електронною адресою: mishchenko.svitlana71@gmail.com
- Блог практичного психолога Міщенко Світлани Григорівни
Папи і мами! Дідусі і бабусі!
Пам'ятайте!
Від знаків вітання, схвалення, любові і прийняття, що повторюються, у дитини складається відчуття: «зі мною все в порядку», «я - хороший». Від сигналів засудження, незадоволення, критики з'являється відчуття «зі мною щось не так», «я- поганий».
Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо.
Навіть вимоги, які ви пред'являєте, мають бути наповнені любов'ю і надією. Навчиться слухати свого дитяти в радості і в жалі.
Караючи свого дитяти, залишайтеся поряд з ним, не уникайте спілкування з
ним.
Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в прояві позитивних
емоцій по відношенню до членів своєї сім'ї та до інших людей.
Не розмовляйте зі своїм дитям з байдужим обличчям. Обіймайте і цілуйте свого дитяти в будь-якому віці.
Психологічна служба закладу рекомендує
Корисно знати батькам
Поради батькам першокласників
Початок навчання дитини у першому класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.
1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагіднимсловом.
2. Не підганяйте дитину, розраховувати час - це вашобов'язок.
3. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
4. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого- небудь важливого.
5. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагіднихслів.
6. Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?".
7. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід - зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
8. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиноюспокійно.
9. Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будутьвиконані.
10. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування здитиною.
11. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10годин.
12. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконаннязавдань.
13. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте. Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.
Як навчити дитину самостійності?
Практично усі батьки мріють, щоб їхні діти ставали самостійними. У цьому допоможуть 12 порад від психолога.
1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна», самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого і не влучив»...
2. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі, ми формуємо здорову самооцінку.
3. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров'ю) поки вона сама вас не попросить. Так вивчите дитину самостійно долати труднощі.
4. Перш ніж щось зробити замістьдитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п'яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити, спробуй»
5. Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім'ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».
6. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі - одну ложку я, іншу - ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.
7. В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку дитини коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»
8. Якщо вас запитують про дитину в присутності неї самої, дозвольте їй самій відповісти. І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.
9. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, який вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.
10. Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути: додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан...
11. Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які дитина вже навчилася робити.
12. І на останок - довіряйте власній дитині. Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.
3. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров'ю) поки вона сама вас не попросить. Так вивчите дитину самостійно долати труднощі.
4. Перш ніж щось зробити замістьдитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п'яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити, спробуй»
5. Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім'ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».
6. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі - одну ложку я, іншу - ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.
7. В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку дитини коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»
8. Якщо вас запитують про дитину в присутності неї самої, дозвольте їй самій відповісти. І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.
9. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, який вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.
10. Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути: додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан...
11. Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які дитина вже навчилася робити.
12. І на останок - довіряйте власній дитині. Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.
Рекомендації для всіх учасників освітнього процесу з проблемних питань адаптації:
1. Враховувати вікові та індивідуальні психологічні особливості дітей.
2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
3. Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання.
4. Використання «системи фішок» і грамот в оцінюванні діяльності дітей.
5. Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.
6. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
7. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
8. Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
9. Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.
10. Створення ситуацій успіху.
11. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
12. Запобігання частому використанню в мові слів - заперечень.
13. Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором'язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.
14. Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2-3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т.д., щоб вони відчули підтримку.
15. Для встановлення гарних відносин між дітьми в класі й формування в них конструктивних способів взаємодії можна проводити за¬няття на теми: «Знайомство. Як подружитися», «Що таке дружба?» і т.д. Така робота буде більш ефективною, якщо на заняттях використовувати інсценування ситуацій, обговорення, проказування почуттів заданими ситуаціями. Також корисними будуть заняття з використанням веселих, жартівливих командних ігор.
Примітка. Протягом уроку за гарні відповіді діти одержують «фішки» (квіточки, геометричні фігурки тощо); за дуже гарні, великі відповіді на складні запитання вчитель дає дві «фішки». Наприкінці уроку учні показують, скільки «фішок» вони заробили. Тим, хто набрав чотири і більше «фішки», учитель ставить у щоденник наклейку. За такої системи оцінювання діти розуміють, як учитель оцінює їхнє знання, за що вони одержують оцінки. Крім того, така ігрова форма оцінювання піднімає їм настрій і підвищує активність на уроках.
За підсумками тижня, у п'ятницю, учні одержують грамоти: за ус¬піхи в навчанні; за те, що на цьому тижні дитина стала краще писати, читати, за які-небудь конкретні успіхи в навчанні; за гарну поведінку; за те, що дитина навчилася стримувати себе у певній ситуації; за ввічливість; за допомогу товаришеві й ін. (бланки грамот з малюнка¬ми готує вчитель, ескізи можна змінювати).
Даний прийом роботи розвиває в дітей інтерес до навчання, стимулює розвиток мотивації й активності учнів, сприяє формуванню творчої атмосфери в класі, розвитку вміння оцінювати свої успі¬хи й успіхи інших дітей; має навчальний, розвиваючий і виховний характер.
Все в твоїх руках!
Під таким гаслом в нашому ліцеї з 5 по 9 лютого 2024 р. проведено тиждень психології. Заходи сприяли розвитку інтересу до пізнання власного внутрішнього світу та світу інших людей.
Тренінг "Позитивне мислення, як метод стресу" проведено з педагогами.
З учнями 7-х кл. проведено тренінгове заняття "Ми - за здоровий спосіб життя".
З учнями 7-8 кл. готували малюнки на тему "Ми - за здоровий спосіб життя!".
Тренінгове заняття "Життя - це щастя!" проведено з восьмикласниками.
З учнями 5,7 кл. проведено вправу "Баночка щастя" з метою формування оптимістичного настрою, відповідального ставлення до свого життя, вироблення та усвідомлення життєвих цінностей.
Крім того, з учасниками освітнього процесу проведено онлайн просвіту. Матеріали розміщено на блозі психолога ліцею:
- відеоролик "Цінуй своє життя, воно прекрасне!";
- інформаційне повідомлення про вплив збалансованого харчування на стан свідомості і здоров'я людини;
- "Що таке тарілка здорового харчування";
- "Як навчитися бути вдячним: вправи, які допоможуть підняти настрій під час війни";
- "Про користь обіймів".
Тижневик психології
З 11.04.2022 р. по 15.04.2022 р. у навчальному закладі проведено онлайн тиждень психології, протягом якого реалізовано наступні заходи:
- челендж доброти «Зроби комплімент своєму однокласнику» для учнів 1-11 кл.;
- флешмоб «Життя - це щастя!» для учнів 1-11кл., під час якого діти пригадали моменти свого життя, коли вони були
по-справжньому щасливими;
- флешмоб «Життя - це дар!», в рамках якого школярі представили фотографії краси оточуючої природи;
- онлайн конкурс малюнків «Моє майбутнє» для учнів 5-11 кл., де учні продемонстрували свої мрії та сподівання щодо майбутнього мирного життя;
- вправу «Дерево сили», яка допомагає зрозуміти, що людина може подолати труднощі, використовуючи свої внутрішні таланти і сильні сторони;
- поради вчителям «Як зберігати рівновагу під тиском стресу»;
- тестування педагогів для кращого пізнання себе: «Як ти виглядаєш в очах оточуючих?», «Як зупинити потік «поганих» думок.
