Опис казки підготували:

Зарічна В.А. та учні 8-А класу: Ткач О., Базалевська У., Коробко І., Вовк О., Цуканова В., 4-А;

«Як Добрик та Добричка допомогли Маринці стати хорошою дівчинкою»;

Комунальний заклад «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №36 Вінницької міської ради», 4-А клас;

Модератор даного проекту - Зарічна В.А. ,класний керівник 4-А класу.

 КАЗКА

       Жила собі в одному невеликому місті звичайна школярка Марина. Одного разу тато подарував  їй ноутбук. І захопилася дівчинка новою забавкою настільки, що геть забула про друзів, свої обов'язки, уроки. А через те, що понад усе Марина любила мультфільми, поселилася в її ноутбукові ціла країна Мультляндія. Маринці заздрили, але вона не зважала на те. Навіщо їй друзі, коли в неї є ціла казкова країна і вона, Маринка, може командувати її мешканцями, як заманеться.

Одного разу дівчинка посварилася з батьками (набридли зі своїми зауваженнями!). Та й кіт Леопольд, якого вона напередодні ледь зовсім не замордувала, кутаючи у пелюшки, наче ляльку, раптом кудись зник. Сумно стало Маринці. Розплакалась вона. А наплакавшись, задрімала перед монітором, на якому розкинулася неосяжна людською фантазією Мультландія.

І опинилася Маринка у чудернацькому лісі. Раптом у заростях промайнув рудий пухнастий хвіст. «Леопольд!» - покликала вона. Але кота, який безпорадно борсався у пелюшках, кудись потягли двоє підступних мультяшних мишенят. «Стійте!» - кинулася за ними Маринка. Та  перед нею, наче з-під землі, вигулькнули двоє неохайних діток. «Ви хто?» - запитала. «Ми - ліньки! Нам ліньки все робити, з тобою хочемо дружити. З тебе не зліземо, до голови доліземо. Не вчися, не трудися, краще ляж, поніжся...» Жахнулася Маринка, швиденько привела малюків у порядок. Тільки-но все зробила - зникли вони. Натомість з'явився цілий гурт дивних створінь, котрі з усіх сил намагалися сподобатися дівчинці. «Я - Жорстокість! Обов'язково давай усім здачі, ламай деревця і знущайся над своїм Леопольдом. А ще - глузуй зі стареньких.» «А я - Сварка. Ніколи не здавайся, завжди сперечайся! І взагалі - давай дружити!» «А я - Зазнайка, носа Задирайка. Ціну собі найвищу маю, усіх зневажаю. Ми ж із тобою так схожі! Нумо з нами!» - запропонували створіння. Маринці не залишалося нічого іншого, як піти з ними углиб лісу, до замку, де жив Змій Горинич. Дуже любив він обідати неслухняними  дітьми. Як побачила його Маринка, злякалася, вже й не знала, як вибратися їй звідси і де знайти Леопольда. Раптом у темній кімнаті, де Змій зачинив дівчинку, хтось закричав: «Свободу папугам!». Маринка помітила у клітці папугу Кешу. І розповів він їй, що потрапили вони у Зландію, а допомогти їм можуть тільки Добрик і Добричка, котрі живуть у сусідньому Добриленді. «То лети і попроси, аби вони врятували нас!» - сказала Маринка і випустила Кешу з клітки.

А там, у Добриленді, у звичайній багатоповерхівці жила добра сімейка Добрика і Добрички. Їхня сила була у великій любові, милосерді, порядності, чуйності, великодушності, уважності, ніжності. Добра сімейка завжди намагалася зробити світ добрішим. У цьому їм допомагали хороші діти. Добричка вирощувала квіти, які нагадували червоні сердечка. Їхня сусідка, старезна сердита баба, якось намагалася вкрасти насіння цих квіток, але в неї виросли тільки чорні сердечка. Добра сімейка не була чарівником і не могли в одну мить перемогти зло та його темні сили, бо на це потрібен час, бажання і праця над собою.

Одного погожого дня саме до Добрика і Добрички прилетів наш Кеша. Поцікавившись, чи не були вони часом на Таїті, папужка схаменувся і розповів, у яку біду потрапила Маринка та її котик. І хоча добра сімейка не була чарівниками, вона відразу ж вирушила на допомогу, озброївшись чарівними посмішками і цілим арсеналом гарних справ, рекордів добра, які зробили наші діти:  «Співпереживання - основа добродійності», «Екологічна добродійна стежина» і «Ціную людяність в людині над усе».

Не витримало серце Змія Горинича перед такою могутньою зброєю, і перетворився він на Змія Добринича, широко посміхнувшись всіма трьома головами. Ще мить - і Леопольд, промуркотівши, сказав здивованим мишенятам: «Хлоп'ята, нумо жити дружно!». І стрибнув Маринці на коліна. А Добрик і Добричка подарували дівчинці букет квітів, дуже схожих на червоні сердечка.

Маринка прокинулася. З тих пір твердо вирішила бути доброю дівчинкою, бо добро завжди сильніше і перемагає зло.

КДТС:

«Співпереживання - основа добродійності»

КДТС: 

«Ціную людяність в Людині над усе!»

 КДТС: 

«Добродійна екологічна стежина»